Часто-густо, якщо починаєте вивчення іноземної мови, незвичне написання більшості слів становить найбільшу проблему для новачка. Англійська мова тут не є якимось виключенням. Правила читання в англійській мові, на перший погляд, не зовсім підготовленому учневі можуть здаватися заскладними. Але направду вивчити та засвоїти їх значно легше, ніж може здатися спочатку. Головне не втрачати мотивації та докласти деяких зусиль.
Голосні літери у будь-якій мові складають її основу, і все зазвичай починається з вивчення їхнього звучання та вимови. Голосних у англійському алфавіті всього шість, це: a, e, i, u, o, y. Вони утворюють склади, що бувають відкритими та закритими. У закритих складах, тобто, коли голосна літера має позаду себе приголосні, вимова голосної зазвичай коротка. Приклади: kid, cat, duck, dog, fat.
У відкритих складах, тобто коли склад закінчується голосною, або голосна має приголосні з обох боків, правила читання англійською мовою передбачають довге звучання. Приклади: hate, same, hi, fine, go, cute, note, my.
Поширені поєднання голосних літер “ее”, “еа” читаються, як [i], голосна “е” наприкінці більшості слів не вимовляється, але часто впливає на вимову попередніх голосних. Приклади: late, shine, take, pipe.
Поєднання “оо” зазвичай читається, як наше “у”, приклади: foot, tooth, Liverpool.
Поєднання голосних “іе” читається, як подовжений [i:]. Приклади: field, believe, chief.
Голосна “u” у багатьох випадках (особливо у закритих складах) набуває такого самого звучання, майже як “а” (фонетично її у таких словах позначають, як [ʌ]). Приклади: run, gun, up, nut, shuttle.
Ну і, звичайно, існує безліч слів-виключень, що не підпадають під наведені правила читання в англійській мові, але вони теж є невід’ємною частиною мови. І їх доведеться вивчити. Часто необхідність звичайного “зубріння” становить проблему для учнів, але нічого не вдієш, доведеться вдаватися і до цього.
Літера “b” зазвичай читається, як [b], лише у деяких сполученнях вона не вимовляється. Після “m” та перед “t”, приклади: bomb, doubt.
Приголосна “с” у більшості випадків читається, як [k], а якщо у слові вона стоїть перед літерами “і”, “у”, “е”, то у цьому випадку її читають, як [s].
Для літери “g” правила читання англійською мовою визначають два варіанти звучання, перед голосними “і”, “у”, “е” вона читається, як [ʤ], приклад - George, gym. У решті випадків як [g]. Але тут теж існують деякі виключення: girl, gift, god, got.
Літера “h” там де вона вживається самостійно, має звучання [h], але у багатьох випадках не читається, hour, honest. Ще вона є обов’язковою складовою сполучень [ʃ] та [tʃ], які пишуться відповідно “ch” та “sh”, та сполучення “th”, що є чимсь на кшталт наріжного каменя англійської граматики в цілому. Тут же вкажемо сполучення “ph” та “gh”, перше має звучання [f], а друге може не читатися ніяк, чи в деяких випадках набувати звучання схожого до того ж [f].
Літера “t” в абсолютній більшості слів читається, як [t], але для слів типу conversation, application правилами читання в англійській мові передбачене значення [ʃ], а для сполучень, схожих на слово “future” чи “nature” вона читається, як [tʃ].
Решта голосних, назвемо їх: “р”,“q”,“w”,“v”,“n”,“m”,“x”,“d”,“s”,“z”“l”,“j” мають стандартну вимову, яка залишається незмінною у більшості сполучень в абсолютній більшості слів.
Звичайно охопити у такій невеличкій статті увесь спектр правил читання англійською мовою майже неможливо, але основні принципи щодо використання літер у словобудові ми визначили. Тепер справа за вами, нумо до навчання.
